СВІЧКИ
Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
Ще скільки вас прийде́ться запали́ть?
Палахкотіть ви взя́лися усюди,
Бо ворог інші вирішив гасить.
Свічки́, свічки́, стає щораз вас більше,
Ви горите, а серце в нас болить,
Й чому́сь стає все гірше, гірше й гірше,
Бо кожен з них до старості мав жить.
Свічки́, свічки́, в вас полум’я яскраве,
Дивлю́сь на вас – в душі вогонь пала,
Лягли герої й не жадали слави –
Любов до України в них жила́.
Свічки́, свічки́, вас всюди додається,
Та полум’я не гріє, а й болить,
Героям довело́сь з життям проститься,
Й на землю кров, неначе воду лить.
Свічки́, свічки́, ви – пам’ять про героїв,
Нагадування кожному про них,
Нелічено позбирано набоїв,
Й наза́вжди голос кожного затих.
Свічки́, свічки́, та скільки вас ще буде?
Героїв скільки ве́рне на щиті?
Вас за героїв запалили люди,
Усі вони для нас тепер святі.
08.10.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID:
1049742
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 18.10.2025 15:41:45
© дата внесення змiн: 18.10.2025 15:41:45
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
