СВІЧКИ

СВІЧКИ

Свічки́,  свічки́,  та  скільки  вас  ще  буде?
Ще  скільки  вас  прийде́ться  запали́ть?
Палахкотіть  ви  взя́лися  усюди,
Бо  ворог  інші  вирішив  гасить.

Свічки́,  свічки́,  стає  щораз  вас  більше,
Ви  горите,  а  серце  в  нас  болить,
Й  чому́сь  стає  все  гірше,  гірше  й  гірше,
Бо  кожен  з  них  до  старості  мав  жить.

Свічки́,  свічки́,  в  вас  полум’я  яскраве,
Дивлю́сь  на  вас  –  в  душі  вогонь  пала,
Лягли  герої  й  не  жадали  слави  –  
Любов  до  України  в  них  жила́.

Свічки́,  свічки́,  вас  всюди  додається,
Та  полум’я  не  гріє,  а  й  болить,
Героям  довело́сь  з  життям  проститься,
Й  на  землю  кров,  неначе  воду  лить.

Свічки́,  свічки́,  ви  –  пам’ять  про  героїв,
Нагадування  кожному  про  них,
Нелічено  позбирано  набоїв,
Й  наза́вжди  голос  кожного  затих.

Свічки́,  свічки́,  та  скільки  вас  ще  буде?
Героїв  скільки  ве́рне  на  щиті?
Вас  за  героїв  запалили  люди,
Усі  вони  для  нас  тепер  святі.

08.10.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР