Довгі місяці стояла спека,
Вже давно такої не було.
Прилітав прощатися лелека -
Кажуть, не впізнав своє село.
Пригоріла зелень ніжнолиста,
Не дозрівши припеклись плоди.
Обронила яблунька намисто,
Не діждавшись літньої води.
Знають відра та невтомні руки,
Скільки всує вилито її,
Знає серце, що втомилось стукать
Від жахної випарки тії.
Будь же, Сонце, богом нам завжди,
Лиш вогнем на Землю не прийди.
