Дорідна груша інеєм іскриться. Чи спить? Чи травнем дихає тайком? Верхівка, ніби здобна паляниця, Присипана граками, як мачком. Це вдень. А смеркне – схожою на фею Стає. І ладна я заприсягтись: Квітує груша! Бо якраз під нею Щовечора мене чекаєш ти.
ID: 802208 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 07.08.2018 13:28:21 © дата внесення змiн: 07.08.2018 13:28:21 автор: Ніна Багата
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie