Ховаєш себе під дірявою ковдрою,
Із клаптиків буднів старанно зшитою.
Боїшся постати беззахисно голою,
Перед собою і світом відкритою.
Образ той, що насправді очікують,
Хочеш відмінно ти знов перевершити.
Жаль тільки, правда штовхається ліктями,
Надто відверта і недовершена...
