Думки – то як орли, то як вужі. То спокушуся втіхою, то каюся. Тягну по черзі сумніви з душі І кожен проти сонця роздивляюся. А що, коли це хитрий лабіринт? Нас доля в нього завела негадано. І я в полоні у цієї гри Не встигла взяти нитку Аріадни.
ID: 799524 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 16.07.2018 16:43:12 © дата внесення змiн: 16.07.2018 16:43:12 автор: Ніна Багата
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie