Ім навіть не вірилось, що такі ще є,
Любе МОЄ СОНЕЧКО, серденько моє,
Лагідно щебече, в радості й біді,
В одну мить минає горенько тоді.
А коли щаслива, сонечком сіяє,
Впевнений, у світі, більш таких немає,
Якщо й є, то десь там, на якійсь Венері,
Полюбуйтесь нею, справжні кавалери,
В неі ніжне тіло, і душа квітує,
Вірність і кохання, вона серцем чує,
Подихи весняні в пісні солов"ів,
Відчуває навіть серед холодів.
Навіть як нахмурить чорні своі брови,
Оченьки сміються все простить готові,
Навіть у негоду, навіть у тумані,
Зігріває душу, мов промінчик ранній.
Навіть якщо й скаже хтось, що таких немає,
Я скажу:"Неправда, -я ІІ кохаю".
