Лягаю спати, а думка лине з вітром
У степ широкий, перекоти-поля край.
Де за вірним Кобзаревим "Заповітом"
Колосяться хліба, щоб пікся коровай.
Щоб пахла через комин суха скоринка
І лоскотала ніздрі солодом м’яким.
Зміїлась стежка лісом, ген, де криївка,
Але без прикриття курився з неї дим.
Дим стелиться ж на Сході їдкий щоночі,
Твої, Тарасе, нині згадую слова.
Україна вільна та вони пророчі,
Кров’ю окроплена земля, але жива.
Жива звитяжно у боротьбі за волю,
Бійці гартують свою міцність на війні.
На постріл - постріл, згубити, щоб сваволю,
Щоб зустрічати в мирі ранки у вікні.
03.09.17
Дякую, Леоніде! 
