Сум твій в очах засів у моїм серці.
Здавалося, що проти мене світ.
Ти все мовчав, лиш два скляних озерця
кричали безсловесно на весь світ.
Відкритий для людей, наче хлопчисько,
Довірливий, спокійний та простий...
Здавалося б, що щастю бути близько.
Та ти – не мій! Пробач! Та ти – не мій...
Тетяна Купрій, 2017.
