Невже, в мені живуть дві Я?
Одна з півслова розуміє,
Друга, неначебто чужа,
Думки ураз мої розвіє.
Коли одній скажу я: досить,
Не треба.. Чуєш? це робить.
А інша тихо мене просить:
Невже, ти мрію можеш вбить?
Одна несе думки крилаті
Далеко, десь за горизонт,
То друга тихо каже: спати.
Миліш всього на світі сон.
Коли надворі дощ, чи слякоть,
Погода першій до душі.
Нащо погоді знову плакать?
Другій набридли ці дощі.
Та все вирішує тут серце.
Коли підкаже - так роблю.
Воно хоч іноді і з перцем,
Думки все ж з ним я розділю..
"Невже, в мені живуть дві Я?" - дивно чути це питання від жінки. Само собою, кожна жінка, якщо справжня жінка, є подвійною особистістю. Все це дуже гарно і дохідливо пояснює подальший зміст вірша. Отже, автор - справжня жінка. От і скажіть, як можна з такими мати справу? А де нам від них подітися? Інших немає.Інші нецікаві. Сподобалося.