Блищить із льоду бахрома
Над вікнами моїми.
Це хустку кинула зима
На хату, мчавши мимо.
Пухке мереживо лягло,
Як дівчині на плечі.
Та тільки вдень живе срібло
Із бахроми щебече.
І розплітає крадькома
Дарунок (бо не в моду),
Щоб не побачила зима
Таку зухвалу шкоду.
