Ти виходиш з сліпучого блиску
І ламаєш руками проміння
Ти підходиш до мене близько
Покриваєш своєю тінню
І лягає та тінь на душу
Замикаючи єдності коло
І благодать не порушиться
ані спогадом ні виною
І долоні до тебе звернуті
Як до образу чи ікони
Жовтим вітром під самою стелею
Прошумить зачакловане слово
Я лишаюся тут у спогаді
Де вода неквапливо котиться
Я лишаюся тут у спогаді
Більш мені нікуди не хочеться
