Лина Костенко «Была лишь вчера высоченной, как башня…»
(перевод Владимира Туленко)
Была лишь вчера высоченной, как башня.
Казалось, чуть-чуть - и достану зенит.
И вот, словно взрыв, как обвал, - так внезапно.
Поверженный камень уже не гранит.
Лишь веры погост, да кручина и траур!
Под пеплом тоски похороненный путь.
Шарахнулись в стороны, были дузьями…
Слова, мной посеянные не взойдут.
Ведь мы – погорельцы, и дом строим снова,
Над домом опять небосвод голубой.
Начать всё с нуля – это жизни основа:
Надежд и дорог, и себя же самой!
*****
Ліна Костенко «Ще вчора була я висока, як вежа…»
Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи — дістану зеніт.
І раптом, як вибух,— обвал і пожежа.
Розтрощений камінь — уже не граніт
Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.
На те й погорільці,— будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння — почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.
ID:
668023
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 24.05.2016 11:49:56
© дата внесення змiн: 24.05.2016 11:49:56
автор: Володимир Туленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
