Жила на гойдалці емоцій.
Душа то вгору, то – униз.
І плеск розваг на кожнім кроці.
Хтось поруч був, та не спинив
І не спитав, чом очі вогкі,
Чи що тривожить, що болить.
Глузд – без чуттів.
Чуття – без логіки –
Вся у вузлах життєва нить.
Складала біди, горе все
Із легкістю на спину долі.
А долі важко в кінській ролі –
Угнулася і не везе.
Гарно!!! 
