Зненацька Лютий загубив десь лють.
Він ніс її у здоровенній торбі.
І цей вантаж його, напевне, горбив.
Невже покинув? І не зна жалю?
Та де тепер та неспокійна ноша? –
Тоді в ній щось ричало, мов живе.
Здавалося, воно ось-ось порве
І торбу, і на Лютому холоші…
Отак і сталось. – Прокусило дірку
Малу а потім більшу – ще і ще…
Цікаво: зараз Лютому не гірко,
Що лють втекла чи… витекла дощем?
