p/s ця ніч змінила життя…
Цей день для мене став фатальний,
Його окутував туман,
І сірий іній прохолоди,
Наводив в душу той дурман.
Думки усі прикуті в серці,
Там де мелодія сумна,
У ній усі життя мотиві,
В очах блукає пустота.
Панує цим та не свідомість,
Що зводить нерви навмання,
І імпульсом біжать по тілу,
Мурашки страху швидкома.
Дихання стало не спокійним,
І в грудях швидко забринить,
Бувалий біль гримить у серці,
І притухаючи щемить.
І це звучання не забути,
Воно завжди десь там в мені,
Блукає у частині тіла,
Життя звиса на ниточці.
З цим ніч окутала буденне,
Лиця ховаючи обман,
У темряві все сліз не видно,
Я залишився певно сам.
І в мить життя це оступилось,
Від болі я чомусь упав,
Утратив я свою свідомість,
І в мить усіх кого кохав.
І сил у раз тоді не стало,
Очі блукали у пітьмі,
Усе лишень що не забув я
Ім’я кохана в телефоні.
І біль, і страх, і підсвідомість,
Що там в далі мій є малюк,
А серце ще в останнє б’ються,
І ледве чути в грудях стук.
А.А. Отченко 06.11.15 р.
ID:
618972
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 06.11.2015 23:33:23
© дата внесення змiн: 13.12.2016 18:16:08
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Співчуваю...
