Рано сутеніє...
Ліхтарі пекучі
заглядають в вікна
зазирають в душі
Пожовтіле листя
сиплеться лускою
Вулиці як риби –
в осінь з головою
попірнали
Тихо
враз довкола стало
Світ шукає вихід
з осені в астрали
Дме з околиць міста
срібною журбою
погорілим листям
скорою зимою
Миється в калюжах
полохливий місяць
Хтось пройде байдужо
дехто – як ревнивець
Галасливе небо
відлітає в безвість
Крізь сумні дерева
проступа непевність
І бліда тривога
зійде на обличчя
І чиясь дорога
зверне на узбіччя
Осінь саксофоном
розтинає тишу
І одна долоня
гріється об іншу
