Усмішка у неба на вустах
Зайнялась рожево і невинно.
Проявила звичну вже картину,
Де залізний кланяється птах
Пшеницям розкішним без упину.
Це за те, що стережуть в глибинах
Нафту в чудернацьких погребах.
Птах не зрушить з п’ятачка цього,
До зірок високих не полине,
Бо тоненька шворочка-стежина
До ноги прив’язана його.
