Я прислухаюся до тиші...
Чомусь німа...
Тебе чекаю. Ні не прийдеш.
Тебе нема.
І знову сльози, знову плаче
Душа моя.
Чому все так - ти добре знаєш.
І Знаю я.
Життя збудоване із праці
І будніх днів.
Я так хотіла трішки щастя.
Ти теж хотів.
Дорога наша і терниста
І не проста.
Без нарікань, гідно несемо
Свого хреста.
Тож дай нам ,БОЖЕ,не спіткнутись
І донести !
Так хочу я, так мусить бути !
Так хочеш ти !
Я прислухаюся до тиші...
Спасибі їй .
Вона тепер шепоче вірші
Душі моїй.
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой Наталю,не знаю навіть чи заслуговую таких хороших слів.Я схвильована і приємно вражена.Ніколи не намагаюсь бути іншою ніж є насправді-просто людина з усіма тривогами і життєвими випробуваннями які для мене приготував БОЖЕНЬКО.Він же високо і видно йому далеко...Щиро дякую що ти мене не забуваєш.Спасибі за коментарі.
Почуємось!?
