Весела стежечка за ворітьми
На сонці молодому гріє спинку.
Була ще вчора власністю зими,
А нині хвацький березень в новинку
По ній пробігся.
Кригу, мов луску,
Зчесав. І залишив свої печаті –
Завірив не відлигу там якусь,
А, мабуть, справжнього тепла початок..
Вилискують протоптані сліди.
Мене, здається, за собою кличуть.
І я піду. Нехай ведуть кудись
До ніжності весняної поближче.
