Черемуха у нашому дворі
Поміж дерев, як та людина-жайвір.
Ледь березень доріжки одігрів,
Вона боїться вже проспати зайве.
Прокинулась – і радісні бруньки
Мерщій повисували язички:
- Весна! Весна! – кричать зелене слово.
- Невже?..
І далі сплять дерева-сови.
