За картиною Леонори Керрінгтон
Уже й берези сонцю підкорилися
І підсмалили бік до чорноти,
І верби брунькохутром оКОТилися,
Гілки піднявши вгору, як хвости,
Вже сплутано граків із таловИнами,
І монохром зіпсований вкінець
Звабливими калюж ультрамаринами
І зеленню листочкових сердець -
Лише зима, прикрившись парасолею,
Все мріє про реванш до хрипоти
І, заховавши ковзани, вороною
Злякати хоче вісників весни.
Та марно! Прапорів летять метелики –
Цвітуть картато сукнями луги.
І п’янко наливають річкокелихи
Весняним щастям життєбереги…
Пре-чу-до-во!!! Ви, як завжди на висоті! Нічого додати, лише замість "картато" я б написав "циганно". Та то моя причуда, не звертайте уваги.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, що не залишаєтеся байдужими до моєї творчості я вагалася саме в цьому місці й саме з цього приводу, тому не знаю, можливо, й виправлю (не зовсім подобається алітерація ц)