В синім небі чорні хмари.
Жовте поле чобітьми
потоптали яничари.
Хто у цьому винен? Ми!
З дня у день стає все гірше.
Обираємо потвор.
Вже душа не пише ві ́рші
про яскравий двуколор.
За що гинуть люди про́сті,
навіть діти? Боже мій!
Де зітліють їхні кості,
в землі рідній, чи в чужій?
Правда де, що суд свій верше?
Хто за все це відповість?
Я пишу про це не вперше.
Муза вмерла... В серці злість!
05. 10. 2014 р.
