Душной ночью проснувшись в поту, прошепчу-
Не прощу. Никогда не прощу. Отомщу.
Эта сладкая, сладкая, сладкая мысль
Бесконечна, как стон, улетающий ввысь...
Потерял... Я потерян... Себя не найти...
Предала- не встречайся же мне на пути.
Я прощать не умею. Прощенье- оно-
Это то, что не каждому в жизни дано.
Я потерян. Ковром душной ночи брожу.
Но размеренно вновь я себя нахожу.
Это лестницы путь, обозначенный вниз.
Я решил. И решенье мое- берегись.
Ні, це тільки картинка зла, а вірш - він життєвий. Коли тебе вдарять, інстинктивно хочеться вдарити у відповідь... І часом саме це і робиш... А коли менше болить, коли душевні рани гояться, то образа на кривдника потихеньку стає меншою, хоча повністю ніколи не зникає...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонячна, мрійлива Богданочко! Ви праві. Значить, Вам також дещо доводилось бачити...