Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Салтан Николай: Жовтий іній - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за весняність Ваших слів, радий, що завітали ![]() Відочка Вансель, 11.09.2014 - 20:16
Ти щасливою будеш?..Напевно...Ти сказав,щоб назавжди пішла? А оті всі вірші?Геть даремно? Я їх кину у вітер...Змогла... Відійшла.Ти не став ні гукати, Навіть погляд не кинув убік. А я думала:будеш благати Повернутись цілісінький вік... Сумувала.Ночами не спала. Від тих сліз говорить не могла. Як тебе у думках я благала Повернутись...Та тільки дарма... На столі стоять аркуші рвані... Це шматована моя душа. Оці літери,зовсім кров'яні, Це з душі кров тихенько стіка. Стільки слів я тобі готувала, Скільки там є безсонних ночей! Але все це я в собі змішала. Не зводила я з тебе очей... Винуватиш?Напевно-так краще. Ти і кроку не зробиш!Нехай. Не повернуся більше нізащо! І ніколи про це не благай! Та як боляче вірші писати. А давно не читаєш...Пробач... Я лиш подумки вмію благати, А всім кажу,що ти-то палач... Ти кохання-на страту!Не чуєш, Як волає:"Отямся!Живу!" Ти колись ще мій погляд відчуєш... Лиш напевно...Тоді розлюблю... Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Люблю читати Ваші віршові коментарі. Намагатимусь чим скоріш написати щось новеньке ... ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, приємно, що заглянули на сторіночку ![]() Олександр Яворський, 11.09.2014 - 15:22
сум героя, усвідомлення помилки і втрати, безнадія і зневіра переплелись із сумною порою року... символічно... хочеться, щоб і герой, як природа, після зими, ожив і засяяв новими почуттями!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Осінь... дійсно, пора несвідомого підведення підсумків - хочех не хочеш, а природа змушує зробити паузу у свідомості сприйняті оточуйого, адже різка переміна будь-чого викидає із звичної колії - це ніби ідеш "на автоматі чи автопілоті", а потім, бац - зашпортнувся за непомічений камінь і лише тоді мозок "включається".Дякую, Олександре, за Ваші грунтовні порівняння, уточнення, які штовхають до більшого розуміння проблематики написаного ![]() ![]() Н-А-Д-І-Я, 11.09.2014 - 15:13
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розхвалили Ви мене - приємно ж то як ![]() Дякую за тепло і весняність Ваших слів, адже добро може розвиватись лише тоді, коли його даруєш іншому, тому впевнений, що Ваші слова знайдуть відображення у моєму житті та житті героїв твору ![]() fialka@, 11.09.2014 - 13:56
Як важко відпускати минуле, що завдало Душі і серцю скільки страждань! ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, вірші це те, що не можна сказати простими словами, це відлуння душі.дуже дякую Вам за розуміння та світлоту Ваших слів ![]() уляна задарма, 11.09.2014 - 08:10
Пожовтіли колючі каштани...Поріділа печальна трава... Я все літо сидів з словниками- підбирав заповітні слова... Я писав їх на аркушах... Бланках... на рахунках за світло писав... у прозору засовував банку і в найближче Дніпро відпускав... (...що не влізли -без сумнівів рвав...) ![]() ![]() ![]() ...не ображайтесь - сподобався вірш ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сьогодні дивні гості на порозі,В руках кусачки - хочуть різати дрота. Заметишився бідний я в тривозі, Чотири місяці сиджу вже без тепла. Та краще я замерзну на морозі Чим я забуду теплоту свого вірша. Дуже дякую за позитив ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олексо. Радий, що оцінили ![]() ![]() Світлана Моренець, 10.09.2014 - 23:46
Дуже гарний вірш! Тонко передано душевний стан ЛГ - віриш кожному слову. ![]() Коля! А може треба більше рішучості? Ми так з одним хлопцем майже два роки страждали, все дивились захоплено один на одного, боячись зробити крок назустріч, поки той, що став моїм чоловіком, не вихопив мене з-під носа. І на все життя. А чого боятися такому козакові, як Ви? Да, перевірте перше слово в кожному з перших двох куплетів. ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль чи на щастя, то вже фрагмент із минулого ... тому що все сталось як і у вашій історії життя...Упс ![]() Завжди Вам радий ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надія не померла - вона просто залишилась в минулому, в іншому житті ...Що ж тут поробиш, приймати подібні речі потрібно якще один щабель в житті ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий, що завітали і залишили частинку своїх емоцій від прочитаного ![]() ![]() RAY ZAVTRA, 10.09.2014 - 22:28
Неймовірно смачний вірш. Сумом віддає, але вам, мабуть, потрібно було бути більш рішучим. Ну а фраза: "На столі лежать аркуші рвані,Там для тебе писав я слова." просто зводить мене з розуму ( в хорошому значенні) ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Часом в кожної людини не вистачає тої рішучості, де вона дійсно потрібна, але її є з надлишком, де це непотрібно... але зараз минуле легше аналізувати, бо все там незмінне, постійне а реальне життя динамічне, от тому може і були якісь сумніви.Приємно, що знайшли щось особливе для себе ![]() ![]() Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя непередбачуване - все можливо ![]() ![]() |
|
![]() |