Море. Берег. Плин думок у хвилях.
Спомин спокою у шумі вод жаданий.
Хочеться і сум, і страхи вилить
В піну вод, в стихію, вітром гнану.
Берег. Пляж. А на піску зізнання.
Серце тут і б'ється, й плаче, й любить.
Це сипке і нетривке кохання
Мушля зберігає і голубить.
Стать би мушлею і від усіх закритись
Дум сумних і сунівів, і страху.
На камінні із коханням злитись,
Бо твердиня непідвладна праху.
13.08.14
