Твої очі завжди бездоганні і чисті.
Серед степів широких і вірних ланів.
Ти стоїш не схилившись долею кроку.
Хай, хоч вітер і хилить калину до гір.
Посміхаючись тягнеш ти руки до неба.
Ти дякуєш Богу за вірність душі.
І не треба тобі шаленого вепра,
Бо є мрія дійти до порогу землі.
Твої очі завжди бездоганні і чисті
І на мить лиш зіниці закриєш свої.
По зеленій траві ти босоніж ступивши
Насолоду відчуєш неймовірну тиші!
