Це не просто жара, а немилосердне с о н ц е м в б и в с т в о.
На стільки римованих слів спромігся мій пригальмований жарою розум.
Які вірші? Які рими? Не вистачає сили рухатися фізично. Який тут рух думки?!
Але ж виживаємо. Ще й робимо роботу. Тяжко людині, та всеж карабкається. Бодай повзком. І весь час когось запитує: як то пережити це літо? Обіцяють ще більшу спеку.
Люди мучаться. Безмовні тварини мучаться. Бджоли на ніч покидають вулики, обліплюючи їх ззовні шапкою. Пес Дакс не знаходить собі місця, та свою шубу зняти не може. Здається: приходить край. А ніч не приносить полегшення.
Світання. За ним йде сонячний ранок, але йому ніхто не радий. Знову буде спека.
Як видно, людині нічим не вгодиш. Зимою – холодно. Літом – спекотно. Весна і осінь також не вдовольняють своїми примхами. Отак Природа долаштовується до людської невлаштованості, додаючи свої проблеми до людських матеріально-психологічних.
Все разом називається життям-буттям. Говорю це без будь якого нарікання чи невдоволеності.
Хочеться перебути ще й такого роду випробування. Без скарг. Сумирно.
День закінчився тим, що в дворі налаштували душ і я, нарешті, відчула всю насолоду життя, потрапивши під прохолодний струмінь.
Якщо хтось не уявляє, як виглядає Божа благодать, хай в кінці спекотного дня стане під прохолодний душ…
Це і є Божа благодать на душу і тіло. Вода – один з носіїв Божественної благодаті.
