Душа болить коли його нема.
Думки рояться страхом повні.
Молитва ллється з вуст сама -
Я віддаюся милості Господній.
....................................................
Ти не посмієш, Боже, (не в вину),
Душа болю́ не витрима, загине,
Гірка сльоза, гіркіш від полину,
З моїх очей нечутно зрине.
І віру я останню загублю,
Коли допустиш, Ти, оцю наругу...
Прошу Тебе, благаю, ні... молю -
Даруй життя для ладо- друга.
1989 рік (травень-серпень) -
чотири найспекотніші місяці чоловік,
по призову військомату, очищав села
Чорнобильської зони, а я молилась.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ірочко, чомусь не пишеться мені про весну, згадався чорнобильський рік, а цей путінським назвати, та багато честі, і призивати - кого, мені їх жаль у їх (умом расею не поймешь), тож копирсаюсь у старих зошитах. Дякую, що читаєте
