Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лілія Ніколаєнко: Пісня солдата - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Andrew Pushcha, 27.09.2014 - 23:37
Колись козацький Кальміус так і не ожив(Може, чаєш оновлення? Не жди тії слави: Твої люде окрадені, А панам лукавим На що здалась козацькая Великая слава?! ...Сидить, і дивиться, і дума, А сльози капають. „Гай-гай!“ Старий промовив: „недоуми! Занапастили Божий рай! Гетьманщина!...“ І думнеє Чоло похмаріло... (Т. Шевченко, Сон) Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так.. боляче писати, але й не писати не можна..
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілося б вірити, що не загине.. Дякую за візит! ![]() stawitscky, 20.03.2014 - 20:59
Болить і пронизує.Не дай, Боже, розгорітись пожежі.А написано із знаком якості і високого таланту, як завжди.Я закоханий у Вашу поезію.Добра! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені дуже приємна Ваша увага. Але дуже боляче, що доводиться писати такі сумні рядки... ![]() Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага, якби не було так печально.. ![]() Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доводиться, Віталію.. Я от вже не знаю, у що і кому вірити. Залишається відчай і жаль...
|
|
![]()
|