Копія мого мікрокосму
У твоїх
Руках зотліла
Ельбаре,
Я, Ельбаре, люблю
Цілувати у губи
Тільки
Тих,
Хто навік розпрощавсь
Із пітьмою,
Знайшовши
Ключі
Від тяжких
Кайданів
Я ж та,
Котру
Ти хотів
Підвести
Під ешафот,
Змусивши
Відкинути
Добрі
Помисли
Зо скільки разів
Ти перетинав
Сонячний схід
У моїх туманних передпокоях
Зо скільки разів
Торкавсь
Вогню
У грудях,
Наче
Важкого
Зраненого
змія
Я надто втомилась,
Ельбаре,
Та надто знесилилась
У своїх
Спробах
Віднайти
Лінію
Китового полюсу
За сміх пронесе
Потяг від Ель-Пасо
Десь у безвість
Твої кістки
І їх удесятеро розтрощить,
А потім,
На сон,
Сонце зніме скальп
З твоєї собачої голови,
Випустивши душу
у вітряні простори Мексики
прощайсь з
прощайсь з
прощайсь з
історією,
друже
