В підвал покликав сина Гриць.
Чогось там світло не горить:
- Тримай ліхтар, дивись і вчись.
Згодиться, може, це колись. –
Малому каже він Петру. –
А я погляну, де тут струм.
У кого ж вдався, не збагну.
Учитель каже: «повний нуль».
А знав би фізику якраз, -
Знайшов би «нуль» і «фазу» враз.
Крутив щось довго й мацав Гриць.
Вмикав і клацав, нерви гриз.
Пітнів, вертів. Хоч плач, хоч скач.
- То, певно, синку, вимикач!
І навіть струмом трохи б’є.
То, значить, «нуль» і «фаза» є!
Малий мовчав, та душить сміх:
- Ну, хто з нас «нуль», судіть самі.
Не буде світла. Все дарма. –
Там, татку, лампи, бач, нема.
Супер! БРАВО, пане Вікторе! 
