Спостерігаючи за твоїм мереживом у волоссі, хвилястою лінією малюю довкола них, здавалось би, рівний за всіма параметрами, які й повинні належні колу, твій сріблястий німб. Хочу торкатися його, стежити за ним, знати, що він ні в якому разі не спаде й не злетить од вітру, і, брязкнувши об сходи твого будинку, не покотиться до тих, хто його вже не потребує. Тей, хто щасливий. Він чи надіне його поверх свого, золотавого німбика, скрестивши руки позаду й задираючи голову до неба, чи ж зміняє його на блошиному ринку за дріб`язок. Але негнучке, жорстке коло саме відає в разі таких випадків дорогу назад, воно повернеться й буде жити твоїм мозком, твоєю антеною, твоїми руками й ногами, поведе тебе до збіднілих, збліднілих, зболілих фізично, та попри це, невимушено. Усі вони єднатимуть магнітне поле недуг, сіро-коричневих хворобливих, хай іноді, підлабузницьких спектрів нової райдуги: колькотар - сепія - коричневий - мідний - рудий - пшеничний - хакі, а тоді відразу - сірий... Так, нова больова райдуга налічуватиме 8 кольорів. 8 знедолених, 8 різних історій. Вісімка. Кожен буде намагатися розмагнітити твої долоні, помічаючи святий герб, проситиме допомоги,а ти не знатимеш, що з ним, небораком, робити.
Тебе виведуть на світанку з`явитися перед народом в лиці ідола, щоб протистояти лихим силам. Люди не можуть жити без віри, віри у святе. Лише одна ти не бачитимеш ані відображення, ані тіні того блискучого німбу. Невдовзі небо розвіється від хмар, а райдуга не стане такою, як була. І вже не бути дощам. Ніхто не помре, не заплаче небо, не запалає райдуга, ніхто не захворіє, всі житимуть. Світ часто вмивається лестощами й навіюванням. Тому тебе іноді плутають і ти досі не можеш зрозуміти, що вільна від цього.
ID:
461135
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 17.11.2013 19:42:27
© дата внесення змiн: 17.11.2013 19:43:33
автор: Митрик Безкровний
Вкажіть причину вашої скарги
|
Таємничо-магічна робота якась 
