Я одягнув
На себе
Дірявий
Одяг
Зі
Схоластикою
Камер
Для
Смертників
Пустоголових
Я проковтнув
Квадратні
Нашарування
Інію,
Вода
Земель
Втрачених,
Відкрились
Колючі
Руїни
До
Органів
Сприйнятності
Я одягнув
На себе
Одяг
Смердючий
Так пахне смерть
Чи постулат
Неминучої
Минущості
Так пахне
Чорна
Органіка
Окультних
Садів
Йог-Сотота
Всьому
Є своя
Ціна,
Сови
Падають
Під
Бурливі
Кров’яні
Витоки
Комендантська
Година.
Всі ховаються
в гробах,
Світло
Не плине,
Світло
Не плаче,
За світлом
Не плачуть,
Світло
Не дірявлять,
Світло
Не несуть
Воно з’являється
У місті
Вічнозасніжених
Трагедій,
Воно з’являється,
Де
Його ніхто
Не здатен відчути
Й очікує,
Вирішення
Усіх
нагальних
Проблем
2
Куди зникло
Моє
Обличчя.
Ось
В колодязі
Днів
бо́втається
демон,
що постав
все руйнувати,
ви мовите
що це не ваше
Життя?
Воно вам
чуже,
не потрібне?
Я скажу вам,
мої
очорнені
німі
мертвяки:
це життя
може
стати
для
вас останнім,
якщо
ви не -
не в змозі
будете
приручити
станцію
чужості
зі скелетом
собаки
на ланцюгу.
3
Сорок три
Радості.
Сорок три постріли.
Сорок три удари
Ножовими руками.
Сорок три плачі.
Сорок три кроки
Похоронної ходьби.
Дивіться,
Діти
Зниклого
Вологого сонця,
Там ховають
Ніжність,
Там
Ховають
Лють,
Там
Ховають
світляків, що боролись
З темрявою цих непростих віків.
Лунаю сумною протяжною
фугою у ваших непростих головах.
Лунаю цвяхом, що звершить
цю війну.
