Я лежу на спине
и смотрю в потолок
с ушами полными слез
В.Буріч
Пітьма якою рухаюсь
скидається
На
Обезводнену
Глумливоянголясту
Пустелю
Пащека
Рветься
Пащека
виливається
За
Комір
Щокою
Пекккк..
Пеккк…
Один
День
Нагадує
Сотню
Виритих
Могил
Один
День
Нагадує
Гільйотину
В
Яку
Запрошує
Комашиний
Король
Тут
Не сподіваєшся
На вищість
Рівнин
Тут
Не сподіваєшся
На
Можливість
Заспокоєнь
Тільки
Поховання
Тільки
Перепоховання
Власних
Сліз
У
Вже
Стертій
гробниці
Обличчя
Комашині
Плювки
Переслідують
Ти
Сам
Скористався
Терміном
«Подовженість
Осені»
Natura devorans i natura devorata
Закінчуй
Зі
Своїми потовченими
до стану м’яса
сентенціями
швидше
швидше
швидше
авжеж..
