Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
Окрім того, що цей вірш в цілому має для мене особливе значення, окремо хочу виділити ось ці словосполучення:
У пуховій хустині літ,За мереживом стиглих вій, дні збурмосені,хмар дрантя...
Нарешті я знову читаю твої такі жіночі і чуттєві твори!
З ПОВЕРНЕННЯМ!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ, Олю!!! Надзвичайно рада Вашому візиту!!!!
Приємно, що Вам сподобався цей вірш, бо він і для мене особливий!
