легка нудота
прямує
у мої сни,
прокидаюсь
серед ночі
в пошуках
безфігурних
ланцюгів
як мої кінцівки
вирощують
собі
нового
господаря?
Як ти
біжиш
по склу,
гукаючи
чорносерпневі
винищувачі
Щоб
вони
знищили
геть
усе
пов’язане
з відчуттями
тепла
й ув’язненості
любов’ю
як я можу
віддячити
за усе?
як я можу
віддячити
за усе?
Розсікти
голову
о бетонні
мури
омріяних
сливових
садів?
чи
просто,
посеред
вулиці,
занести
на
свої
повітряні
утроби
жуків
срібносірих
озвірілих,
довгою
відсутністю
крові?
та
ні,
зупинка
єдина,
єдиний
вихід,
просто
продовжувати
своє
життя
Життя,
Посвяти
Відсутнє,
посвяти
відсутності
Життя
Життя
Жи-т-т-я
Жииииии-ття?
