Дерево
Зі створінь не росте,
Бо створіння
Ці гнилі
Серцево
Й душевно
Дерево не цвіте,
А навіть,
Як і цвіте,
То весь цвіт
Зникає,
Перетворюючись
На
блакитнокров’яний
розчин
ви не бачите
далі свого носа,
ви не цікавитесь
болем,
ви цікавитесь осудом,
саме тому,
на ваших будинках
танцюють
маленькі демони,
вигинаючи
спини,
вростаючись
у ваші кінцівки
вони перетворюють
вас
на тюремних
змій,
вони перетворюють
вас
на диких ос,
що чавляться
у власній слині,
давляться
власними
яблуками
з металевою основою
смаку не буде,
самки
воюють
за правду,
я не воюю,
я намагаюсь втекти,
та куди втекти,
якщо всюди
ви завоняли
повітря
своїми безглуздими вчинками,
своїм безглуздим світоглядом,
своїми бридкими пиками,
ви на все випорожняєтесь,
ви всюди залишаєте
свої ідіотські сліди
що, якщо взяти гранату
і підірвати
своє тіло,
разом з цим простором,
разом з цими крикливими мудаками,
які виростуть
руйнівниками,
всього того,
що закладалось віками
природою й багатьма,
кому було не байдуже
до майбутнього.
Що якщо взяти гранату
І підірвати своє тіло
[разом з усіма клондайками
повними мудаків
разом з усіма компаніями
повними мудаків
разом з усіма християнськими
храмами повними мудаків
разом з усіма райвідділами повними
мудаків
разом з усіма вулицями на яких
сидять
обмежені
безглузді старі
які нікчемами були й залишаться
навіть після смерті
то якщо їх зірвати
світу не стане зле,
просто показати вихід
є,
навіть якщо це руйнація
гнилого омертвілого,
навіть, якщо це руйнація
без вродженого конструктивізму.>
ID:
447955
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 08.09.2013 15:56:36
© дата внесення змiн: 08.09.2013 16:35:45
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
