Полиці з мізками
падають
Униз,
Скочуючись з прірви
В барабанні перетинки
Африканських барабанів
Полиці з мізками
Падають униз,
Скочуючись
З моїх
Розтертих пилом
щік
у гнізда птахофабрик
від мене
вже
довгий час
пахне милом
і тяжкими
на смак
мотузками
я не позбудусь
музики птахів,
та,
якщо
продовжити
нестерпний
біг,
струться
ноги
і я зазнаю
глухості
навчіть
мене
комплектації
власних сліз
у ящик
з відкидними
шляхами
навчіть мене
комплектації
власного
гніву
в фігури
місячної гори
покажіть
мені,
як користуватись
безтишшям,
в якій мірі
використовувати
байдужість,
адже
геть
незабаром,
я забуду
ім’я
свого
без’імення,
геть
незабаром
я забуду
місце
свого
проживання:
безгодинникову
домівку
уявно над моєю
розбомбленою
головою
схиляється
Дух
Животіння,
та
незабаром
я вб’ю
в собі
будь-які
спроби
зникнути
за обрій,
як
залізноржавіюче
сонце,
я вб’ю
в собі
будь-які
спроби
стати
на повен зріст
і
посміхнутись,
як лев’ячо-китова
пристань,
посміхнутись,
як
посміхався
ледь живий
ледь мертвий
Франц
Кафка.
![Immortal: [не]існувати - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
