Постійні
питання
чи
ненавиджу
я жінок
Постійні
питання,
а
що
б ви
хотіли
почути?
Що
мені
сказати,
якщо
язик
мій
застелює
Рами
Осінніх
Сонцесходжень
Я не
Можу
відповісти.
Глибоко
в Землях
Моїх
Внутрішньокорабельних
Історій
Існує
Теорія
Що
Не
Всі
Жінки
Здатні
Розривати
Своїми
Тендітними
Губами,
Що
Не
Всі
Жінки
Можуть
Вбивати
В
Тобі
Добросердечну
Істоту
та
чи
зрозумів
я те,
де
детонував
конструкцію,
і чому я забажав,
щоб
вона
завалилась
чи
зрозумів
я,
що всі
кроки,
які
робиш
супроти
ядерного
вітру
марні,
але
чи варто
взагалі
шукати
виправдань,
кинувшись
на цербера
з
одними
вмовляннями:
дурні
головні
болі
безсоння
В альвеолах
Східного
Прориву
Шкіра
Набухає,
Як
Чорний
Пустельний
Крик
І той,
Хто
Нас
Рятує,
сам
завжди
провалюється
в завантажені
коридори
Сам
Завжди
Спускає
Хвору
Онікчемлену
кров.
І гнів
Роками
Змушує
Дивитись
Вперед,
І якщо
Я б
Знову
Зірвався
Я б собі
Не простив
Я-Б
Змусив
Себе
Здавити
Всі
Відчуття,
Тоді
Я-Б
Перетворився
На
Пісню
Значну
Сумнішу,
Ніж,
Ті
Пісні,
Які
Вже
Були
Програні
На моїх
Кістках,
На
Моїх
Очах
Вмирали
Кити,
Яких
Я
Намагався
Залишити
В собі
На моїх
Очах
Помирали
Беззахисні
В’язні
Проклятої
Нездійсненної
Любові.
Їм
Виламувало
Руки,
Вони кричали,
Захлинаючись
Стемнілою
Кров’ю,
В їхніх серцях
Осіла
Важкими
Тихими
Ножами
Скорбота,
І трупи
Їхнього
Майбутнього
Стікали
В
Зоряний
Порожняний
Мул.
Я надивився
Вдосталь:
Прошу,
Туга
Безконечна,
Відпусти
Мої груди,
Відпусти
Мої
Руки,
В мені
Вже
Нічого
Не залишилось
Від
Того,
Що дав
Мені
Останній
Дух,
В
Мені
Вже
Не
Залишилось
Нічого
Того,
Що
Було
Втілене
В мені
Від народження.
ID:
435300
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 04.07.2013 18:54:04
© дата внесення змiн: 05.07.2013 20:32:18
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
