Уявляй,
як я
засинаю
Поряд
З тобою
Уявляй,
як
Здушую
Крики
Птахів
В
Своїй
Внутрішньовенній
Пустелі
Уявляй,
як
згодовую
Дияволів
Чорних
Матерій
своїми
сподіваннями,
сумнівами,
зсувами
суму
уявляй,
як
Одинокість
відрубує
голову
мою,
уявляй,
як
вона
котиться
униз
і з
нею
вилітають
Туманні
Атмосфери
щасливі
ті,
Хто володіють
Мовою
Любові
я володію
Всіма
Мовами
Дванадцяти
Смертей,
Я володію
мовами
Всіх
Дванадцяти
Вбитих
Псів,
я володію
Мовами
Дванадцяти
Апостолів,
коли
дійду
до середини
практичної
ґрунтовності
Апостоли
переріжуть
мотузку,
і знову
потраплю
в
Дванадцяті
Кола
Самотності
і знову
пізнаю
ризик
роздірявити
груди
своєму
Могильнику
він
дбає
про
мій
осередок,
де спочиває
моє тіло,
він дбає
про мою
пам’ять
чи пам’ять
про
мене,
мене
пам’ятає
одна
лиш
жінка,
і в неї
У
Грудях
Спочиває
Холодний
Космос
усі
мої
листівки
варто
спалити
я не
кажу
вам
правди
я не
несу
світла
чи пітьми
перебуваючи
на могилі,
Чоловік,
Якого
Я любив
Усі
Ці роки
Читатиме
Вголос
Невротично
Усі
Мої вірші
ніхто
його
не слухатиме,
окрім
Зіпсованих
Німф,
Вони палитимуть
І молитимуться
За душу
Мою,
Яка
Пропащо
Перейде
Через
М’ясорубку
останньої
Справжньої
Порожнечі
Чоловік
Кричатиме
Вириваючи
Всі
Свої
Серця
І жовч
Тектиме
Руслами
Небес
І матиму
Надію,
Що
Спуститься
Господь,
Наче
Зчорнілий
Різдвяний
Павук
І матиму
Надію,
Що
Вічність
Болісна
Для
Мене
Скінчиться
Як
Скінчились
сторінки
Псалтиру,
Коли
випав
вогняний
дощ
я завжди
спатиму
поряд з
тобою
просто
уявляй
це,
я завжди
здушуватиму
крики
птахів
у своїй внутрішньовенній
пустелі
навіть,
якщо
ти не відчуєш
мого дихання,
навіть,
якщо
не відчуєш
як я харкаю
чимось
на подобі
крові
я
знаю
ми
зустрінемось
в
кращих
атмосферах,
обов’язково
настане
день
і
твоєї
миттєвої
смерті
ID:
434355
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 29.06.2013 23:07:26
© дата внесення змiн: 29.06.2013 23:12:59
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
