Відчуваю,
Як вилітає каміння
З рук
І летить у вашу
Сторону
Ви вигадали
Свого Христа
І одягнули
Його,
Як корону
На свої голови
Ніколи я не
відчуватиму
Спорідненості
З вами
Гидка
Кров’яна маса
Місити вас,
Топтати
Вас,
Поки
Ваші печінки не луснуть,
Доки з вас не вилізе
Вся гидотність,
Поки
Ви не зникнете,
Перетворившись
На повітря,
Сурми
Засіріли
Жайворонками
Мученими,
Закручені
Руки,
Спіралі
лампові
я зловтішатимусь,
схаркуватиму
всю злість,
виливаючи
у ножі,
нанизані
спеціями
моєї правди
вбивства
вихідні
вбивства
вхідні
янголи
здушені
янголи
самозаймаючі,
якби ви були янголами,
ви б скінчили
свій діалог,
він нікому не потрібен,
ваші життя –
це річки з мулом,
в яких тормозять
змії буксирні
ваші життя
нагадують
болота,
побудовані будинки
замкнулись
й ноги зламались
в шістьох місцях
ви завели мене в пекло
попід руку,
сказали: «Це миле місце
малий,
живи, радій, знайди собі друзів»
та замість радощів
я знайшов муки
нестерпні муки
душа моя розчинилась
у свідомості самітників-
демонів
кожного дня ночі
я зустрічав у своїх домівках
диявола,
він розмовляв зі мною,
я слухав його
і коли я переривав його мову
він рвав мої груди
гострим розпеченим
цілунком,
викидаючи серце моє в світильники
зелено-чорної м’ясорубки
він запитував мене:
«Чи ти палиш малий?»
і коли я намагався відповісти «ні»,
цей покudьок вибивав мої зуби
складаючи їх у жовтоцегляну коробку
«Це, щоб ти ніколи більше не всміхався
коли я розмовляю з тобою»
це б продовжувалось
ще безліч тисячоліть,
якби одного дня,
я не зламав шию
цього веселого темника,
я вирвав його очі,
і викинув їх на світло
завалене душами,
що ніколи більше не потраплять
в спазми помираючої жінки
я розірвав серце мого диявола,
а тінь від нього підсмажив
на тьмяному сонці,
собаки раділи
собаки танцювали,
від суму мого
залишилось
божевільне
згарище
я прийду до вас у гості,
проникну у ваші сни,
вбиватиму вас з
приємною посмішкою
на обличчі,
розріжу ваші горлянки
і запущу туди
пекельні
пустельні вітри.
Згадаєте мене,
Маленького хлопчака,
що загубився
у гущі смороду
сечовиходів пекла,
ви страждатимете як і я
я впевнений,
ви не протягнете навіть
і хвилини.
ID:
432983
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 22.06.2013 16:40:47
© дата внесення змiн: 22.06.2013 16:40:47
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
