Холодний клімат
У руках
Заросте
Деревом
І залізними
вікнами
І доки
Я буду
Слухати,
Як вона співає
Я встигну
Помітити,
Як вона
Пронизуватиме
Мене
Поглядом
Моє внутрішнє пекло
Воно
Не побачить
її,
Як і вона його,
Але ще трішки
і скринька
була б відкрита,
якби
я не відвів погляду
дивитись у вічі їй -
це як побувати
в розбомбленому
потязі,
який прямує
до уламків
болота,
в якому тонули
трікстери,
і досі
тонуть
напевно
дивись у вічі її -
це, як стрибати
з найвищої точки
у найглибшу прірву,
наївшись смачної полуниці
я ниций,
я був ниций,
птахи повертають
із вікон,
в’ївшись гарячим сонцем
у Північ
холодний клімат,
комплекс недосяжності,
розрізані руки,
крики
власних
мімів,
все це було,
пора би забути,
але ця скриня,
як важка труна,
що тягнуться
вздовж
країни,
вздовж
ріки
вздовж
світу,
якому пора зникнути
серед
усіх цих пісень
волати, палаючи,
як зірка
здаватись,
здаючись
маленьким
маленьким
хлопчиком
чи був би я радий,
якби мене
розірвало
під тиском
сонячних гармат
якби я останній
раз почув
би її
не відводячи погляду
можна
було б тоді помирати
без загнаних
в глухий кут втрат.
ID:
428363
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 30.05.2013 20:03:06
© дата внесення змiн: 29.05.2014 18:20:48
автор: Immortal
Вкажіть причину вашої скарги
|
