Гальмівні шляхи всередині моєї
консервної бляшанки
Я відкриваю парад нічного німого кіно
Серце тече
Серце стікаю
Нічийністю
Я мовчу
Я ж мовчу
Чому навколо
Мене
Стільки
Незапалених станцій
Все б згоріло
Якби
Не стілець
Зі свіжої крові
Ти приходиш
З ножем
А
На милість
Просити
Я не буду
Не ріж мого контуру
Не ріж
Кольоровиділення
Не ріж
Не шматуй
Нічого не відбудеться
У архаїчному порядку
Відкрите
Те що в астенії
Закрите
Те
Що не в долікованих
психотравмах
я збирався піти
у вирій
як птах
піти
як чоловік
який
не звершив читання
я збирався зникнути
в цьому плині
плані
втечі
десь між централями
неба
і сонця
десь між будинками
збудувати
свій невидимий ліс
з маленьких зірок
що не виросли
й не запалали
й поселитись там зруйнувавши
землі пожовтілих відряджень
й поселитись там
зруйнувавши землі списаних
конвертів з інтровертованою
адресою
десь недалеко в тексті мого листа
дівчина
на ім’я Сів’єн втопить карету
протираючи сонні очі
десь недалеко від тексту мого
листа
повіситься хлопчик без ім’я
той що гіперболізує морок.
Десь недалеко чи глибоко
В тексті мого листа
Пройдена
Старість
Пройдена
ненародженість
Вузька колія
Вузька
Дорога
Розширені кодекси
Про ширму
Перехресно розташованих зіниць
Ці мікрограми
Ці мікрокосмоси
Ці мікроказки
Поглинуть мене
Тільки
Якби
Не бажання
Постійного перебування
В коробці
Зі спицями
Кольору
Мертвих вуглеводів.
