Світить наді мною неба височінь…
Я стою у полі між житами,
І зоріє поперéду далечінь
Невідомими життєвими літами.
І не зналося, що буде в далині,
І незчулося, що залишилося позаду.
Лише у небі пролетіли журавлі,
Немов думки, котрі роїлися без ладу.
Поле, поле, де ж тобі кінець?
Закричала та нічого не почула.
І голос мій заплівся у невидимий вінець,
А серцем, мимовільно, відповідь відчула.
