А людям треба розділових знаків,
Що розділяють їх до нервів –і навпіл.
Замість обіймів, снів, гарячих маків
Крапками ,комами встеляють буднів стіл.
І намагаються, щоб все було «як треба»,
За розкладом стереотипно – п’яних днів.
В їхніх очах все менше сині неба…
А на вустах так мало справжніх слів.
Десь в бронхах мрії душаться пісками,
Зап’ястя від байдужості бліді.
А спробуйте широкими мазками,
Хоч раз в житті провести по воді.
Помрійте…Дощ торкає партитурою…
В обіймах моря ніжаться дельфіни…
Ні, більшість марять лиш архітектурою
Тому будують стіни, стіни, стіни…
І кожна доза кисню відрахована,
Стискають серце дві півкулі ребер.
А я лише страшенно заримована
Тобою. І у тебе…
ЮЛЮ, ТИ МУДРА ДІВЧИНА-ФІЛОСОФ ВІД НАРОДЖЕНННЯ! ДУЖЕ СПОСТЕРЕЖЛИВА! У ТЕБЕ АНАЛІТИЧНИЙ РОЗУМ І УНІКАЛЬНЕ БАЧЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ. А ЩЕ ТИ ДУЖЕ РОМАНТИЧНА!
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
скільки хорошого- і все мені...дяяякую вам, моя хороша, дяякую!!!
