Воно так завше у житті буває..
Спочатку: «Я кохаю!», «Я люблю!»
Усе навколо в казку поринає.
«Із неба зірку я тобі зніму!»
Та потім раптом настає хвилина
І кажеш просто: «Все, я розлюбив»
Й накрила наче снігова лавина
Від тих слівець. Та краще б ти побив!
Не так боліло б як от зараз серце.
В журбі вмліває, крається ножем.
А в грудях пусто так, що видно денце
І горло захлинається жалем.
Та хіба вперше піддаюся болю?
Хіба уперше стигне в жилах кров?
Вневдовзі знову все буде в покою
І ще розквітне на весні любов.
24 жовтня 2012
Ой дуже важко по життю іти.
Спіткатись, падати, вставати
і далі шлях свій торувати,
уперто торувати до мети.
Гарний вірш. Знайомі відчуття тому щиро бажаю тобі твердості духу, витримки і відрізняти біле від сірого.
Dyed Fox відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Крізь ваш вірш пройшла стріла болю... Ви дуже гарно передали свої почуття і вірш мені надзвичайно сподобався своїм настроєм. Я буквально відчула вашу печаль... Щиро дякую Вам за це...
Dyed Fox відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це Вам дякую! Надзвичайно приємно чути такі слова!
З повагою, Mb
... а головнге, що є віра в світле майбутнє 
