Никогда уже не будет всё, как прежде...
Ведь любовь, как осенью - опавший лист...
Я смахну слезу, блеснувшую на вежде*...
- Это я не плачу... нет... то дождь слезист...
Скоро уж зима наденет белую одежду
И жар сердца будет нежно охлаждать...
Завтра о любви я схороню надежду,
А сегодня с осенью я продолжаю ждать...
*вежда - тоже, что и веко.
Вже не буде так ніколи, як раніше...
Бо кохання мов осіннє пале листя...
Зрадницьку сльозинку я зітру на віях...
-Це не плачу я... о ні... Це дощ сльозиться...
Скоро вже зима надіне плаття біле...
І жар серця буде ніжно замерзати...
Завтра про кохання вже помре надія...
А сьогодні я продовжую чекати...
плохо, когда с началом осени вспоминаешь любовь, которой уже нет... лучше бы летние романы переростали в осенние,зимниее, весенние любовные истории бес конца
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00