У зимну зелень зрілої трави
Ти припливи до мене.
Припливи
Межи́ корі́нь
У ці зимові хащі,
Де білі душі - віщі і пропащі,
Не знають: стра́ху, остраху, безстрашшя,
Не мають ще набутків і провин,
Не відають видінь і володінь,
Де кожен сам собі:
нащадок,
пращур, -
Ти пропливи крізь мене.
Пропливи.
Так буде краще.
Нам усім на краще.
Не знають: стра́ху, остраху, безстрашшя,
Не мають ще набутків і провин,
Не відають видінь і володінь,
Де кожен сам собі: нащадок, пращур...
Оленька, высокое небо - твоя поэзия
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
С высокого неба (с седьмого, например) - больно падать...
т.е. соответствовать...
Спасибо, Ириша! Рада Тебе!