***
Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...
Проминула ся ніч, як година
Чорнобрових спокус і омрій.
Поки темні вокзали ще сонні,
Ти один перехожий в мені.
Каблучками відлуння бетонні,
Наче біль - голосні-голосні!
На плечі теліпається течка,
В далину йду стежками світань...
Там, де Сонце Життя над містечком
Простягає намолену длань.
І сполошена зграйка пташина,
Як невтримана вічністю мить.
Ніч минула... Зайнялася днина,
Розколисує в небі блакить...
(17.08.12)
Супер!!!Лейтмотив: зграйка пташина так проймає вірш, будучи ідейним сюжетом, але залишаючись осторонь! Основна ідея-похід героїні на світанні.
Ось такий має бути вірш - коли епізод приховує суть, будучи її серцем!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіть, якби й розкритикували, все одно б усмішка грала словами...
Дякую, справді коментарі Ваші - чудові!!!